Зранку, вдягнувши боти,
Знову іду до роботи,
Лишивши усі турботи
В дома під замком.
Запхну у вуха затички,
Хай глушать усі привички,
Хтось попросить водички,
А мені що з того?
То все його проблеми,
То все її дилеми.
Розв’язку теореми
В цьому рядку нема!
Я сам собі людина,
Мами своєї дитина,
Скоро буде машина,
Куплю собі права.
Хоч так трясе маршрутка,
Ще сто метрів і тутка
Буде зупинка і я
Вийду із цього відра.
Я сам собі країна
З назвою Україна,
Хоч і послали на…
Тричі одного дня.
То не моя вина,
То не моя війна,
То не мої слова,
То не моє
І не я
Зранку, вдягнувши боти,
Знову іду до роботи…
© Богдан Кухта
2021
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905519
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2021
автор: Kukhta Bohdan