О, ЯК РОЗГУЛЯЛАСЬ МЕТЕЛИЦЯ

Може  ,  колись  мене  згадаєш
А  може,  наснюсь  тобі  у  снах.
Не  знаю,  чи  й  досі  кохаєш
Любов,  злетіла  увись  наче  птах.

Ти,  у  серці  любов  не  зберіг
На  життєвім  путі  загубив.
Зима,  мете  у  рай  білий  сніг
Пізне,  каяття:  О  ,  як  тебе  любив!.

Цвіла,  для  нас  весна  казково
І  на  крилах  мрій  літали  у  даль.
Потрібно,  одне  єдине  слово
Одягти,  любов  у  білу  вуаль.

Сказати:  "Кохаю,  і    люблю"
І  берегти,  щастя  від  грози.
Зима,  увірвалась  у  весну
Наш  сад,  замели  білі  сніги.

О,  як  розгулялась  метелиця!
Метуть,  на  квіт  Лілії  сніги.
Запорошила  ,  все  худерлиця
Не  віднайдеш,  любові  сліди.
М  .Чайківчанка.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905471
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2021
автор: Чайківчанка