Тоді вставало сонце як і нині
Тільки Майдан палав і помирав,
Слова лунали:"Слава Україні!",
"Героям слава!" - світ відповідав.
Вбивали тіло - душі йшли у небо
Ті смерті нас звільняли від оков,
А ворог діяв підло і ганебно,
Вбиваючи й тікаючи в Ростов.
Як і тоді наші серця палають,
Лягають квіти - рідні сльози ллють,
Синів наших на Сході убивають,
А зрадники їм руку подають.
Нас нищать у катівнях й "коридорах",
"Зеленими" чомусь назвали їх,
Цей колір нам віщує тільки горе,
Його ж свої обрали - для своїх.
В нас не війна, а - провокація і смерті,
Схиливши голову, невже йдемо - назад?
Тоді для чого були всі ці жертви...?
Плачуть свічки і б"ють серця в набат...
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905278
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2021
автор: синяк