Гомоніла Україна від Шевченка до Костенко.
Свою душу виливала в піснях рідна ненька.
Гомоніли міста й села і вели розмову,
Добалакались до того, що знищили мову.
Гомоніла Україна від Керзоння* й до Кубані,
Розпорошувала сили свої у повстаннях.
Заморили, засудили, розстріляли без отвіту –
Розійшлися українці по усьому світу.
Гомоніла Україна. Балакали, говорили,
В балачках свою державність розгубили.
Гомоніли про свободу, незалежність й волю,
Забалакали й приспали своє щастя й долю.
Гомоніла Україна буцімто про гідність,
І захоплено сприймала все людська наївність.
Революцію купили, продали Майдани,
Платимо за все сповна життями відданими.
Гомоніла Україна без кінця і краю,
Поки в кожного не стала своя хата скраю.
Гомоніли й оглядались із острахом люди,
Що хотіли - шепотіли по кухнях усюди.
Гомоніла Україна все без діла й міри,
Залишилась душа в тілі із окрайцем віри.
Розіп’яли Христа й Бога люди між церквами
І виросла ворожнеча поміж всіма нами.
Гомоніла Україна… Гомонить і досі.
Зосталися прості люди самі голі й босі.
Нема дружби й розуміння, кожен сам за себе.
Невже так нам, українцям, тепер жити треба?
*Керзоння (Лінія Керзона (англ. Curzon Line) — умовна демаркаційна лінія, запропонована Джорджем Керзоном як можливий кордон перемир'я у війні між більшовицькою Росією і щойно відновленою Польською республікою під час Польсько-радянської війни 1920—1921 рр.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904967
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2021
автор: Павло Коваленко