А в горах ближче до зірок, до тебе…

А  в  горах  ближче  до  зірок,  до  тебе...
А  в  горах  ближче,  бо  самотність  радить...
Подай  лиш  руку  -  лише  крок  до  неба,
Відпустиш  -  навіть  сонце  не  зарадить.

А  в  горах  всі  зірки,  ніби  поляна
Із  весняних  чарівних  першоквітів.
Милуюсь  всюди,  де  лиш  око  гляне,
Милуюсь-визираю,  де  ж  те  літо.

А  в  горах  ближче  до  зірок...  співає
Все  тіло  поки,  а  душа  малює.
Подай  лиш  руку  -  лише  крок  до  раю,
Відкрий  лиш  серце  -  доля  зацілує...

А  в  горах  ближче  до  зірок...  і  обрій,
Світанок  ближче,  ніж  будь-де  навколо...
Ось  перший  промінь  промайнув  самотній
Та  знову  день  ступив  у  нове  коло...

А  в  горах  ближче  до  зірок,  до  тебе...
А  в  горах  ближче,  бо  самотність  радить...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904955
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2021
автор: Володимир Науменко