Смаколики із неба замітають шлях,
навіть на дахах біло урочисто.
У космічних дивних порохах
по-зрадницькому ніби чисто.
Й дуже легко посковзнутися,
навіть провалитися до прірви.
Але треба все ж піднятися,
згідно компасу весняної зірки.
І байдуже шо звурдилась піна
гранул молочних студених.
Чи то - земля, чи - густа сметана ?
А я ковзаюся наче вареник...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904924
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2021
автор: Мандрівник