коли нестерпний повзучий холод
заходить глибше морозить мрії
я дістаю велетенський молот
і те роблю що найкраще вмію
коли волога пожухла осінь
печаллю топить і з ніг збиває
я буду з тих хто востаннє просить
насіння сіє врожай збирає
і дайте більше хоч трохи часу
благальний голос — ба ні, мільйони
це холод міцно у сірі маси
пускає сумнівів батальйони
мурує топить морозом криє
але дрижить від вогню до смерті
хто першим страх цей огидний змиє
той зможе зимності сльози стерти
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904848
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2021
автор: re_vanta