Оди співаємо коханню:
Так має бути на землі,
Не чує смерть слова мої:
Чи то молитви, чи благання.
І знову так грічить полинно,
Нам ця нашіптана "любов"
В небеснім смутку хоругов,
До раю душі хлопців линуть.
Скільки смертей... І скільки сліз,
Це результати перемовин?
А в Еміратах корчать знову,
Фальшиву усмішку "на біс".
Рушить в дорогу грузом "200"
Смерті безжалісний оскал,
І знову сльози українські:
У День кохання - смерті бал.
Невже мовчатимеш, народе!
Чи в летаргічному ти сні?
А смерть везе комусь зі Сходу
Дітей у цинковій труні.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904795
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2021
автор: синяк