Усе сказане тобою вище рівня слуху
і вологіше води,
сухіше пісків Атаками і таке ж мертве
усе передумане.
Коли вкручування лампочки зігріває більше,
аніж схід сонця —
перестаєш економити електроенергію.
Різниця між самотою і ні –
це різниця між білим і білим.
Бо й асфальтовані ріки виростають травою,
а трава ховає і причину, і наслідок.
Неправильним прикусом у місті свідомості
прорізаються сходи, як вказівник "туди" і "звідти",
як двері до потаємного сховку,
як означена двоякістю сталість.
До(низу)? До(гори)?
Коли сни раціональніші за дійсність —
немає потреби розстеляти ліжка –
не витрачатись на цукерки притомніше.
Ці хованки за склом не здаються безглуздими —
і акваріум зроблено з надміцного матеріалу,
і відбитки тіл холодні, і усе вкрито килимами.
Потому ти ковтнеш ключа,
що ним нічого не відчинялось.
В оці замкової щілини чорною цяткою
пульсуватиме свідчення твоєї самотности.
2015 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904581
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2021
автор: Сніг_на_голову