На кіноплівці вицвіли фрагменти,
Стирає час життя пройдешній фільм.
Лише поодинокі десь моменти
Ти записати встиг, а інші – ні...
З роками розвалились монументи
Із вірних друзів і коханих дів.
Ось повні зали, ось аплодисменти,
А в серці ти давно уже згорів...
Зітліли й почуття, а тлінні мрії
Перегоріли... Пустища і прах...
Пустеля спрагла... Промені не гріють...
Курличе в небесах самотній птах,
Якому час поринути у вирій,
Забути все... І відшукати шлях.
© Володимир Верста
Дата написання: 16.09.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904568
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2021
автор: Володимир Верста