фосфоруюча пляма на чорному інії дзеркала_
симетричні структури, крихкі парелельні світи_
тінь забита в покуття сміялась, як ворон над жертвою,
охоронці периметру пастки скривили роти_
>
прошкребе гострий пазур по серцю підступно закляклому,
усвідомлені сни розпадуться, неначе зола_
карбуватиме маятник дрібно нарізані натяки,
завібрує душа, як між стекол осіння бджола_
>
на пів оберту в дим синтетичних ілюзій закутаний
з мертвих слів павутину сплітає надії павук_
несумісність хімічних сполук_ скроні лячно загупали_
врешті знайдений ключ випадає з напружених рук_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904182
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2021
автор: Ки Ба 1