Час пливе,корабликом по морю,
несе мене в майбутнє - десь туди.
І тільки хвилі,прожитих років-долі,
нагадують мені,що було у моєму житті.
І море це,межі немало і немає,
за горизонтом,завжди є, щось нове.
Але кораблик мій,все ближче підпливає,
де швартуватися,назавжди він буде.
А поки,що у вітрила мої,вітер віє,
вітер надії і наснаги у житті.
І як Дельфіни пропливають,поруч мрії,
а компас мій,десь схований в душі.
Хоч цей кораблик не великий,
та місця на борту,є геть усім.
Тим епізодам у житті прожитим,
рідні моїй,коханій і дітлашні.
Ось так пливу,долаючи це море,
через шторми й штилі,пливу не знаючи куда.
І карта у мене-це моя доля,
по ній пливе кораблик мій,під назвою - ЖИТТЯ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904156
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2021
автор: Бабич