Чому кохання не бува без болі,
Чи так вже треба – му́ку цю пройти,
Нерідко її так бува доволі,
То чи для радості, чи для біди…
Оспі́ваний у пі́снях біль кохання
Ніяким чином не злякав її,
Свідомо йшла сама на ці страждання,
Бо думала, кохання на весь вік,
Бо вірила, що за́вжди так і буде
Як у ту ніч, коли пташки́ для них
Так солодко співали, аж до згуби
І піднімали душу на верхи́,..
Бо молоді́ були і так хотілось
Повірити у щирість його слів,
Все сказане тоді, ніби приснилось,
Якби ж він ще хоч раз це повторив…
Комусь співає соловейко пісню,
В коханні зізнається щиро хтось,
Вона до сивини запам’ятає, звісно,
А в нього забуття́ все змиє дощ…
(Фото з інтернету)
09.02.21
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904151
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2021
автор: Галя Костенко