Перон завмер. Здивована тварина.
У світ жорстокий кинута напризволяще.
Надійна, справжня і до щему — вірна,
Вона б не зрадила. Ніколи і нізащо.
Колись любили щиро, до нестями.
Та верх людським взяли інстинкти вовчі.
Поміж людей з холодними серцями,
Тепер у натовпі шукає рідні очі.
Страх. Холод. Відчай. Біль. Страждання. Втома.
Безвихідь, втиснута у почуття розлуки.
Згасає вогник — не чекають вдома.
Біль. Відчай. Холод. Страх і... теплі руки.
Вологим носом — у чиїсь долоні.
Вони чужі. Та здатні серце гріти.
Лиш декілька хвилин їм — на пероні.
А там — повірити. І знову полюбити
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904027
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2021
автор: BeZodnia