А чи кохав? Чи просто жив в теплі?
Все думала… згубила часу лік.
Ковток вина, застиглий в кришталі,
Запізні сльози краплями на склі –
Одна. В жалі.
Твої чуття були прогірклі та цвілі,
І тане свічка на заставленім столі:
-То де ж кохання від якого ти хмелів?
Пішов в нікуди… без пояснень. Сніг білів…
Німий. Без слів.
А як же літо? Серед квітів та джмелів,
Ти залицяннями, мов чарами обплів.
Були ми поряд, ніби пара журавлів,
Тепер, із раною, без сил я на землі –
А ти – вцілів…
/Надихнула чудова проза пані Ніни Незламної: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902803
Дякую!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903987
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2021
автор: Білоозерянська Чайка