прийми мою понівечену душу;
прийми мене такою, як я є.
я дотиком зіниць душі не зрушу,
а сонце вслід їм залюбки встає...
прийми мене, збагни і збережи
мій теплий смуток, серце в мережкАх...
ти, попри все, люби і не кажи
нікому, що тримаєш у руках!
і най під кригою міцною будем ми,
і най столітніх сосен тіні - завше!
ти тільки все життя мене люби,
бо я тебе любитиму ще довше!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903939
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2021
автор: Юлія Ганненко