Межи віконних рам,
де весни проступають
чекати теплих і погожих днів,
коли сріблясті і дзвінкі трамваї
сповзають до зупинок, мов Жуки.
І містом, що нагадує мурашник
блукає дух смарагдових лісів
І з гіацинтом квітнути не страшно.
і зігрівати в рукавичці пелюстки.
І поки сила згадую моменти,
боронюся, зникаю межи зим.
До щему в грудях,
до глибин,
до щенту.
Коли пишу згораю
На межі ..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903838
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2021
автор: Окрилена