Сонце багряне сідає за Баром,
Небо чистесеньке , вітер затих,
Гуляють по місту закохані пари,
Та нашої пари нема серед них.
О,не забути роки ті чудові,
Ті неймовірні хвилюючі дні,
Коли ми щасливі купались в любові
І ти посміхалася щиро мені.
Коли розпускалися липи духмяні,
А в Рові ,як килим,кувшинки цвіли
Ми дарували друг другу признання,
Які так відверті і щирі були.
Ні,не забути ті дні і ті ночі,
Юності нашій часи золоті,
Як же світились тоді наші очі
В самі найкращі моменти в житті.
Розпечене сонце сідає за Баром,
Небо чистеньке і вітер затих.
Іде тротуаром старесенька пара,
Так любо і мило дивитись на них.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903790
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2021
автор: Малиновый Рай