тобі трохи більше ніж треба дали
тепер винуватиш вперто
а всі перемоги мізерно малі
і ноги до крові стерті
бо більше нема чудернацьких причин
кострище — лиш дим і попіл
водою зливаєш паскудно сичить
зухвалість прицільно топить
за комір бере підіймає трясе
тебе власна совість часом
лише сірі збитки звідсіль понесе
глибока вода усе гасить
цей раз відчуваєш — дійшов до межі
самотньо крикливо слизько
це шанс — ноги в руки зривайся біжи
за юним собою хлопчиськом...
домовся благай чи спокійно проси
яка є ціна твого шляху?..
збираєш те саме яке віддаси
залежить усе — від розмáху...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903488
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2021
автор: re_vanta