Вона не хоче більше сліз, не треба.
Вона не хоче в мареві зотліти.
І у проханні тягнеться до неба,
Забути прагне очі-малахіти.
В однім обличчі кат собі і грішник
Була вона. Мурахи йдуть по шкірі.
Сіріє небо - злісний пересмішник,
Воно все знає, знає про зневіру.
Вона хотіла в почуттях згоріти,
Хай небо розверзається весняне,
Як пройде злива, вкриють землю квіти,
І льодовик байдужості розтане.
Вона чекає гарної погоди,
Новий прогноз шукає у тривозі.
Газета насміхається, мов злодій,
А світ давно поглинули морози.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903445
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2021
автор: Вєра Євгеньєвна