То біда, чи не біда
з чорними бровами?..
Потускніла чорнота,
ще й рідкими стали...
Та біда, чи не біда,
не лише з бровами,
бо є все ж таки біда
з карими очами...
В молодія мої літа,
теж була в мене біда,
з чорними бровами,
й карими очами...
Хоч красивими були,
в мене очі й брови,
та прикрощі все ж були
поміж парубками...
Молоді ті парубки
бігали за мною,
було й билися таки,
й клялися в любові...
Таке горе от було,
а тепер немає,
брови й очі вже не ті,
бо вони злиняли...
Невелика то біда,
що вони злиняли,
а велика то біда,
що бачать погано...
І оця моя біда
мене часто муче,
та буває й заганя,
як у ліс дрімучий...
Бо ж люблю читать, писать
я завжди охоче,
та з сльозами на очах,
я погано бачу...
Хоч очків у мене є
вже не одна пара,
та читати не дає,
печуть очі жаром...
Молоді мої літа
вже давно минули...
Час прикрощі заміта,
читаю й пишу я...
Отак я собі й живу
з отими бідами...
І читаю, і пишу,
й кліпаю очами...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903431
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2021
автор: геометрія