Макарію Великому
з любов’ю присвячується...
Слово художнє ще й Христове —
слово з любові —
слово добре!!
най проростає думка вглиб!!
та й трохи ви углиб
ішли б
якби за словом
думати могли,
й за гранню слова — тайни,
вічні — нОві!!
То так вже у мені
буває
якби зіпнулась в моїм зорі —
свята Макарія
покора
то когось — піднімає вгору,
а може Бог — когось скидає!
Кого ти, душе, ще чекаєш?
Яхонтова душа — Божа душа,
дванадцять років молиться,
щоб просто враз — обходитись з людьми,
а Бог є в людях — отже, й з Богом!
Зате смиренний — із крильми!..
й поганого нічого з того.
Зате іди зціляти й умовляти,
себе самого правдою карати
і так за гранню слова думку
нарождати
Дивись, Макаріє Великий, —
як смиреннеє телятко:
хто буде думати?
чи й світ почне страждати?
Як йти нешвидко
і невпинно
догори...
Бог обійняв тебе
й поставив аж на край ріки,
Макаріє,
і правда — ти видихнувсь,
і небагато говорив
01.02.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903323
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2021
автор: Шевчук Ігор Степанович