Іспит совісті


Здавалось,  стільки  хочеться  сказати!..
А  як  до  справи  —  то  таки  здавалось...
Ледачий  розум  просить  спокій  дати
І  зрадники-думки  десь  поховались.

Черствіють  теми  так  і  не  розкриті,
Мов  сироти  полишені  батьками...
Когось  усе  ще  хочеш  обдурити?..
Нічого  особистого  між  вами?!..

Хто  балів  додавав  за  їх  рахунок
І  не  тримав  обіцяного  слова?..
Увесь  твій  мед  —  підробка,  справжній  трунок
Вся  псевдофілософія  —  полова.

Укотре  крадькома  скрутив  лічильник,
Зашкалений  вже  звично  помилками.
Давно  уже  забитий  холодильник,
Нівроку  наморожено  з  роками...

Життя  "на  відчепись",  розтрати  марні
Не  підлягають  виправданню  духом,
Твій,  на  коліні  писаний  сценарій,
Заднім  числом  притягнуто  за  вуха.

Втішаючи  себе,  що  все  минає,
Чому  душі  властиво  забуватись?
Все  просто  —  страх  великі  очі  має,
А  в  цьому  так  не  хочеться  зізнатись.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903262
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2021
автор: Ніколя Петрович