Як ті шакали, що вчепились в вовка,
Від свого безсилля скаженіють.
Чорні душі їх покриті мороком.
В зграї збираються, дуріють...
Чорна заздрість їсть нечисті душі.
Нема їм спокою ні вдень, а ні вночі.
Все гадають, якби комусь наврочить...
Чужий успіх їм, як ковінька в очі.
Ті боягузи, як вовки в овечій шкірі.
За масками ховають свої обличчя.
Всміхаються в очі тобі, зуби шкірять.
І щоб ударить в спину, ножі точать.
А світ, мабуть, все ж близиться кінця...
В кут глухий заведуть лихії ті дороги,
Якщо не слухать заповіді нашого Творця.
І не виконувать його перестороги.
30.01.2021 Р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903118
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2021
автор: Zoja