Як продають тебе, Єдина,
Усі, як можуть - продають,
Цю рідну Матір-Україну
Знов на поталу віддають.
Нищать ліси твої і вроду,
І землю нищать мов кати.
Чужі - без племені і роду:
Їх кожен раз прощаєш ти.
Хто їхні прадіди і предки,
Чия тече у жилах кров...?
За вкрадене - у них маєтки...
І куплена їхня любов...
Ще не наситились і будуть,
Збирати крадене в кулак,
Як поруч них страждають люди
Їм все байдУже... Завжди так...
Вони не здатні полюбити:
Пригрілись до твоїх грудей,
Добрались підло до корита,
Обманом зрадивши людей.
Невже наш край забутий Богом?
І дух свободи в нас зачах,
Нема Мойсея між народом,
Що виведе всіх нас на шлях...
Вставайте, люди України!
Ми ж бо народ - не барани,
Невже як нація - загинем,
Дозволим ворогам ми нині,
Щоб нас в неволю завели.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903116
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2021
автор: синяк