Місто здичавілих хмарочосів,
місто розкуйовджених церквиць...
Отакі сьогодні в моді льоси:
те, що вишнє має бути - ниць!
Що незрушне має бути - ласо,
попід себе сильні світу мнуть,
скорчивши поблажливу гримасу,
чорну, мов пекельна каламуть.
І схиляють голови побожні -
всемогутнім сили не зітнеш...
Правилом стає колись неможне.
І олжа уже не має меж.
Навіть угорі, де світло неба,
хтось полює на святий софіт.
Втомлено зрікається від себе
і від правди зубожілий світ.
І ростуть угору хмарочососи,
вище вже далеко від церквиць.
Отакі сьогодні правлять льоси:
що низьке - вгорі, а вишнє - ниць...
9.01.19 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903073
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2021
автор: Леся Геник