Дайте в спрагу краплину води,
Щоби чимось зволожити душу.
У нерівнім бою я ще мушу
Подолати свій сум назавжди.
А на серці, мов дикі коти,
Безперестану шкрябають шрами.
Засинаю, кричу: мамо… Мамо…
Натинаюсь на гострі кути.
Де ж ти , ненечко мила моя?
Розлетілись слова із птахами…
Донесіть їх, рідненькі, до мами
У небесно-блакитні моря.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903016
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2021
автор: Світлана Петренко