Не поет я й не письменник,
та читать й писать люблю...
В математиці - знаменник,
А у віршах зміст ловлю...
І бува шукаю рими,
я з самого рання:
Вишні, яблуні і сливи,
і сміх, і ридання...
Часом все, як на долоні,-
рими всі стрекочуть...
А бува, як у полоні,-
рими йти не хочуть...
Та я вперто намагаюсь,
їх знайти все ж треба...
Як знайду, то зігріваюсь,
як від сонця з неба...
Все скаладаю у рядочки,
щоб було все на виду...
Рими, як сини і дочки,
і я їх дуже люблю...
Я на птицю стаю схожа,
рими пташечки мої...
Я постійно на сторожі,
їх записую усі...
Рими - рими: тато - мама,
Дратва- жатва, кров - любов,
драма - рама - панорама,
їх знахожу й пишу знов...
Рими всі кладу у вірші,
тему я завжди знайду...
Бува кращі, бува гірші,
не здаюся й знов пишу...
Вірші - вірші, рими - рими,
з ними легше мені жить...
А ще з ними я щаслива,
хоч і швидко час біжить...
Віршам, звісно, це не страшно,
вони ж тихі й несумні...
Та й мені з ними не лячно,
і не холодно мені...
Та бува пишу я й прозу,
і казки, а то й пісні...
Взагалі пишу, що можу,
й довподоби це мені...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902798
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2021
автор: геометрія