Я дивуюсь
Дуже щиро,
Як могло так
Статись,
Що народ
Єдиним ділом
Міг увесь
Зайнятись!
Будувати
Усім
Разом
Велику
Споруду -
Як єдино,
Роботящо
Марнувати
Днину
Не в скандалах
І крадіжках,
А усім
Та дружно
Потрудитись
Ще так добре,
Що стало,
Аж дивно
Для Самого
Най-святого
Бога
Саваота!
Алегорія
Про мову,
Як не
Розумілись,
А скоріше
Всього
Люди та
Перетрудились!
Та не мали
Часу зовсім
Й словом
Спілкуватись!
Там споруда
З етажами -
Тяжко
Розібратись,
Де, куди
І як то далі,
Що і
Як робити,
Чи то злізти,
Чи то сісти,
Чи наверх
Залізти!
Розуміння
Перестало
Працювати
З ними!
Єдність
Думки
Перестала
Рухати
Всі днини!
От біда і їх
Нагнала,
Що робити
Будем?
Тут рядки
Про єдність
Думки -
Я перекладаю,
А сама про
Україну
Нашу
Вболіваю!
Треба, треба
Нам єдино
Всім
Попрацювати,
Один
Одного
Триматись
І не розкидатись.
По етажам,
По маєткам,
Бога
Не гнівити!
Будувати
Одним духом
І щасливо
Жити!
Дяку мати
Перед Богом
За кожную
Днину.
Що дав силу,
Будувати
Нашу
Україну!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902788
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2021
автор: