Колись давно в одному дитячому журналі я, сама тоді ще дитина, прочитала коротке оповідання про якийсь безіменний хуторок. Це скоріше було враження невідомого письменника про місця, куди дітей віддають на ціле літо бабусям та дідусям. Подробиць не пам'ятаю, тому хочу викласти свою вільну версію цього простого і чарівного твору.
Хіба не все рівно, яку він має назву? Пирожки, Жабка, Чумальово, Скотарське чи Пузняківці... Коли ти туди приїздиш, всі тобі раді! Хутір малесенький, в одну вулицю, але для тебе у вісім років - це цілий світ, де проводитимеш щасливе літо.
Ще на підході до пункту призначення на грунтовій дорозі тебе зустріне пісочно-жовтий Тарзан або Буян, щоб як слід обгавкати, а потім потоваришувати на все життя. Сонечко припікає, зелень навколо соковита, вишеньки налилися. Треба скоріш до бабусі Мані.
На початку вулиці Синя Водиця тобі перейде дорогу баба Цюнька з відром колодязьної води. Привітається, скаже "з повним пелейсла, удаця буде", і познайомиться з тобою. Забуває, старенька, що минулого року ви вже бачилися.
І от ти несешся з рюкзаком, який в три рази більший за тебе, по Синій Водиці. Всі зайняті хто чим: пораються в городах, возяться у садочках, йдуть до річки Сушка. А ось і твої друзі з минулого літа: Олька М'яконька, Олька Пєга, Ганка Оноприєнчиха та Армен - єдиний твій дружбан з хлопчаків. Радієш, махаєш їм всім пухкенькою ручкою. Вони впізнають, звісно, радіють. Підбігаєш, хизуєшся новим пластиковим годинником з компасом, а приятелі показують тобі бляшанку з черв'яками, свинцеві грузила, поплавок та інші рибальські снасті. Відкриваєш рюкзака і дістаєш кожному по ірисці. В цю мить здалеку кричить бабуня Маня: "А ти рученята помив?!" Вона стоїть на порозі будинку і витерає сльози хусточкою. Щаслива, що онук приїхав.
Ваш дім прямо посередині вулиці, збудував його дід Єгор. На честь нього тебе й назвали, хоча всі кличуть КРОШем.
В будинку навіть в пекельну спеку прохолодно і пахне ромашкою та піжмою. Бабуся вже напекла пиріжків. На столі в неї мед, мисочка з абрикосами та свіжі яйця, які тільки-но принесла з пташника. Кривохвостий Котик сидить на лавці і просить молочка. На твоїй тумбочці пакет з цукерками: барбариски, дюшес та рачки - дідусь купив.
Знімаєш рюкзака з плеч, дістаєш з нього одяг та книги, потім йдеш освіжитися в літньому душі.
Схопивши з тарілки пиріжок з абрикосою, обіймаєш своїх старих міцно-міцно, і в цих обіймах вся твоя любов!
Так і йдеш з пиріжком в руці з дому, роздивляючись, що на вулиці змінилося. Ага, нова табличка на магазинчику. Він тут один єдиний, дідусь ходить сюди за запчастинами для моторолеру, за хлібом і за цукром. Тут також продається посуд. Минулого року мама купила тобі тарілку з курчатком, а ти витратив збереження на шоколадку та складний ніж.
Йдеш і думаєш, як в таких місцях затишно. По всій Україні розкидані хутори та селища.
Великі Пузирки, Холодець чи Переросле, Пишки, Зайчики і Грушка, а з того боку - Кисляк, Свинюхи і Цапівці. Справа не в назві і не в географії, а в ґрунтових дорогах, великому колодязі, корівках та кізках, що мирно пасуться, Тарзані, що скрізь тебе супроводжує, чудовій природі... Справа в тому, що в хуторі немає школи, Армен ходить в сусіднє село, але це його зовсім не засмучує. Це інший світ або навіть вимір.
Ти добігаєш до кінця вулиці Синя Водиця. Перед очима проносяться хатки й садочки, а онде ваша стара халабуда на дереві та галявинка для пікніків і театралізованих вистав. Цього літа ставитимете Шекспіра, тому що ти подивився "Отелло" по телеку і тепер хочеш "придушити" Ганку Онопрієнчиху, бо вона колись свиснула твоє печиво.
Баба Цюня знову тебе зустрічає. Вже без відра. Каже: "Оце до Валі Косолапої ходиля за насінням, а тепел - додому. Цій ти хлопцік?" Ти посміхаєшся і вкотре розповідаєш про себе. Цюнька наче щось згадує: "Ну плиїзди до нас іссе!" Вона не знає, що попереду в тебе ціле літо, ціле життя.
Завітайте в наш хутір! Що? Яка назва? Обирайте будь-яку: Цигани, Коти, Чучеве, Гумнище, Печихвости, Гулянка, Бочечки, Кукуріки чи Раймісто.
Всі перелічені українські села існують насправді.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902772
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2021
автор: Олена Мальва