Гра життя

На  перехресті  в  тисячі  думок
Зализую  роздерті  в  серці  рани.
І  роблю  ще  стрімкий  один  ривок,
Щоб  в  ціль  не  впали  кинуті  аркани.
У  тріщинах  хвилин  киплячі  б'ють  ключі.
В  ланцюг  життя  складаю  день  за  днем.
Роки  прожиті,  мов  оголені  мечі,
Рубають  шлях  кудись,  мабуть  в  Едем.
Вулкан  в  душі,  як  жар  п'янких  кадил.
Розлом  в  стосунках,  наче  плит  півкуль.
Мов  Прометей,  зібравши  рештки  сил,
На  дві  підкови  рву.  На  щастя  нуль.
Зібравшись  силами  жену  від  себе  тінь.
Ковтаю  заздрість  й  виклики  на  біс.
Гризуться  між  собою  янь  і  інь.
Чи  вийду  з  гри  в  яку  навіщось  вліз?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902739
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2021
автор: Ukraine55