НЕ ДАВ СЕБЕ ВІН ВКОТРЕ ВБИТИ!

Не  дав  себе  вже  втретє  вбити!
Процес  цей  йде,  не  рядовий,
Стерненка  судять,  бо  живий,  
Іде  війна  за  право  жити!

Багато  вже  лежать  в  могилі!
Бо  «руССкий  мір»  вбиває  тих,
Хто  захиститися  не  зміг,
І  не  скорився  його  силі.

Десь  в  підворітні  ніж  у  спину,
Вбивають  підло,  з-під  тишка,
Смерть  видається  як  така,  
Що  випадково  він  загинув.  

З  балкона  випав  і  розбився…,
Наклав  чомусь  на  себе  руки  –  
Якісь  терпів  душевні  муки,
Саме  тому  і  застрелився…

Під  самогубство,  випадковість,
Маскує  ворог  вбивства  ці,
Шукати  сховані  кінці…
У  слідства,  зашкарубла  совість,  

Ото  ж,  не  дайте  себе  вбити,
Карайте  смертю  зло  усюди!
Життя  по-смерті  вже    не  буде,
А  у  тюрмі,  ще  можна  жити.

Тому  убивць  своїх  убийте,
Нехай  вже  судять  супостати.
З  могили  вже  не  можна  встати,  
А  ось  з  тюрми,  ще  можна  вийти.

10.  01.  2021  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902722
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2021
автор: Мирослав Вересюк