Помиляються люди часто,
по різних причинах і просто так.
Спитайте часу, що знає усе.
Він тільки скривиться хмуро
від прикрих спогадів,
але покличе бадьоро
до нових пригод
через город із будяками.
А як ви думали - інакше не буває -
бо знову хтось попадає
у якийсь прецедент.
Та навіть президент
також помиляється.
Й історія успіху
базується на них :
від поразки до поразки,
не втрачаючи жаги до життя,
впадати у забуття
райдужних мар.
Розсипати їх довкола себе,
наче сіяч на пустирі
такі дрібонькі зерна надії,
що мають рясно колись
зійти борозною духу,
закриваючи смугу невдач.
Може, восени багач
прийде до Вас гостювати,
або все ото - медитація.
Така вона - озимина стерні -
гартуватися йогом в борні.
Хто не помиляється -
того вже нема.
І ваш покірний слуга
багато разів спотикався,
заледве піднімався,
у тисячний раз.
Йой, як то тяжко жити !
Не смійтеся, людоньки,
така правда буття.
А якщо коротко :
" Не сапер - я..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902559
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2021
автор: Мандрівник