Заметіль жбурляє снігом у вікно.
Ласиці виблискують узором.
Розстеляє січень полотно,
А мороз підтримує дозором
Таємницю казки цих зимових днів.
Під снігами журиться калина...
Червоніють груди снігурів.
В кучугурах губляться стежини.
Дивосвіт магічно душу обійма.
Чинно розкидає сніжні руни.
До сердець торкнулася зима.
Чому ппечаль? Чому безмірно сумно?
Остудила пам"ять тиша льодяна.
Холодом метіль війнула біла.
Не моя і не твоя вина,
Що зима колись нас розлучила..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902550
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2021
автор: Тамара Шкіндер