Заметіль жбурляє снігом у вікно….

Заметіль  жбурляє  снігом  у  вікно.
Ласиці  виблискують  узором.
Розстеляє  січень  полотно,
А  мороз  підтримує  дозором

Таємницю  казки  цих  зимових  днів.
Під  снігами  журиться  калина...
Червоніють  груди  снігурів.
В  кучугурах  губляться  стежини.

Дивосвіт  магічно  душу  обійма.
Розкидає  вітер  сніжні  руни.
До  сердець  торкнулася  зима.
Чом  печаль?  Чому  безмірно  сумно?

Студить  зблідлу  пам"ять  тиша  льодяна.
Холодом  метіль  війнула  біла.
Не  моя  і  не  твоя    вина,
Що  зима  колись  нас  розлучила..



адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902550
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2021
автор: Тамара Шкіндер