Січневий дощ такий незвичний,
Він майже звичним вже стає,
Сприймаємо це так критично,
Бо справжнє в пам’яті живе…
Нам, старшим, пощастило дуже
Бачить справжнісіньку зиму́,
Були дороги не в калюжах,
А у тунелях сніжних смуг…
Кружляли весело сніжинки
Метеликами із небес,
А ми як ті малі пташинки
Хватали ротом пух цей весь…
На санках з вітерцем літали
З високих гірок і малих,
На лижах, ковзанах катались
Сніжка́ми ки́дались на сміх…
Червоні щічки від морозу,
А сніг і в валянках уже,
Ми в нім не бачили загрозу,
Нас добре гартував лишень…
Ми згадуємо ніби казку
Дитинства нашого зиму́,
Чи буде ще Господня ласка,
Щоб падав сніг замість дощу…
25.01.21
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902500
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2021
автор: Галя Костенко