від неї востаннє повіяло гонором згоди_
сухими вустами торкнулася льоду хреста_
збирати в щось ціле розірваних снів епізоди,
синхронно згасати, рахуючи всоте до ста_
>
безодні супроти назовні душі баговиння_
жаги та скорботи на чашах по вінця_ не руш_
на зради пательні сумління звивається вуж,
докучлива стрілка описує кола хвилинні_
>
ці згляди тваринні на відстані шепоту тіні_
закутані в сутінь, взаємовідсутні чужі_
окислений іній, оздобивши штучне цвітіння,
поволі щезає в їдкій світанковій іржі_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902472
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2021
автор: Ки Ба 1