Стоїть з портретом сина мати
І горне до грудей світлину,
А син не був навіть солдатом
Загинув син за Україну.
Як може бути в мирний час,
Як смерть могла його забрати...?
Останній свій весільний вальс
Зі смерттю сину танцювати.
Про що я: "Господи, прости..."
Невже це відчай губить душу,
Вже сніг позамітав сліди
Ці очі пам"ятати мушу...
Ніби кричать вони з світлин
І нас питають:" Що, поснули!..?"
В руках портрет - на ньому син,
Його життя забрала куля.
Шумить як море цей Майдан
Кругом портрети, люди, квіти,
Не гоїть час болючих ран
Є свічка - душу щоб зігріти...
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902399
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2021
автор: синяк