Злочин проти себе

Підперли  небо  велетні-дуби
І  сосни  в  допомогу  тягнуть  руки,
Лише  людина  в  пошуках  біди,
Все  знищує,  а  що  побачать  внуки?
І  задихається  планета  від  людей,
Їх  злочинів,  байдужості  бездушних,
Що  залишаєте  для  внуків  і  дітей,
Хто  в  цих  ділків  спитає  всюдисущих?
Все  гине  від  кислотності  дощів,
Вже  й  кисню  не  хватає  для  легенів,
Де  ліс  буяв  -  лиш  зарослі  кущів,
Та  в  смітниках  галявини  зелені.
Спиніться,  люди,  цей  до  смерті  шлях,
Планета  не  прощає:  злочин  -  кара,
Ридає  Всесвіт-  сльози  на  очах,
Як  розіш  вже  затінок,  незабаром.
Садіть  ліси,  алеї  та  сади,
Кущі  та  квіти,  щоб  земля  раділа!
Не  буде  де  напитися  й  води,
Якщо  Планеті  шкодити    посміли.
Галина  Грицина.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902390
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2021
автор: синяк