ЗАГРАВА

Я  не  можу  примусити  себе  співати,
Адже  сльози  в  душі  моїй  ще  бринять,
Бо  не  побачу  я  Крим  і  Карпати,
А  вони  малювати  мене  вже  не  повчать.

Прикро,  що  від  Дюка  не  побачу  вже  море,  
Не  почую  ботсаду  шум  у  Бережанах,
І  Воловцю  не  скажу:  «Нас  тут  двоє!  
Ми  –  із  Києва,  в  когорті  бажаних!»

Не  побачать  мене  Скадовськ  й  Белград-Дністровський,
А  Івано-Франківськ  я  не  побачу,
Любарта  вежа  не  запитає:  «Прендзевський?
Тільки  по  мамі?  То  келих  на  вдачу?»

Давно  не  чекають  на  мене  Хуст  і  Рахів.
Що  вже  казати  про  Ромни  й  Полтаву!
Північ  і  Південь,  Схід  України  і  Захід
У  згадках  кажуть    про  життя  заграву.

24.01.2021
К.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902367
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2021
автор: Левчишин Віктор