Страх якийсь нелюдський…
Вся дрижиш і ридаєш…
А чого ж ти, дурненька, чекала,
Коли магію Вуду пізнала?
Голки ті непрості –
Проколола і серце, і тіло…
Повернути хотіла його,
Але тільки себе погубила.
Душу загублену, як віднайти?
І із ним страшне утворила…
Наче не чоловік, а зомбі якесь,
Ти кохала і що ж ти зробила!
Страшно стало і розум прийшов,
Бо покаялася і шкодувала…
Ох, дурепа, наївне дівча –
Краще б магії тої й не знала…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902348
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2021
автор: