Кохаю, ще тебе

Ти  чув,  як  квилить  чайка  над  водою?
Неначе  плаче  десь  мале  дитя.
Думки  мої  на  самоті  з  собою,
Бо  так  розпорядилося  життя.

Торкають  хвилі  берега  ревниво,
Не  охолонув,  ще  на  нім  пісок.
За  горизонт  сідає  сонце  мило,
На  зустріч  нічка  робить  уже  крок.

Засвітять  зорі  в  тиші  вечоровій,
Заграють  струни  серця  і  душі.
Згадаються  слова,  що  при  розмові,
Звучали  піснею  рясних  дощів.

Як  було  добре  й  затишно  з  тобою,
Та  десь  взялися  кручені  вітри.
І  заховали  щастя  за  горою,
Щоби  ніхто  із  нас  не  зміг  знайти...

Все  ж  вірю  я,  що  ще  настане  свято,
Коли  нас  сонце  променем  торкне.
І  ти  мені  промовиш  любий,  раптом,
"Я  не  забув,  кохаю,  ще  тебе!"

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902323
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2021
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)