Відчула слід коханого цілунку (акровірш)

[b]В[/b]уста  торкає  зваблива  сніжинка
[b]І[/b]  пестить  ніжно  дотиком  лице,
[b]Д[/b]о  сніжної  зими  душа  перлинка
[b]Ч[/b]арівною  красою  заграє.
[b]У[/b]  вирії  танцюючого  світу,
[b]Л[/b]егенько,  ніби  подихом  святим,
[b]А[/b]  неподалік  зваба,  наче  літом

[b]С[/b]хиляється  кришталем  неземним.
[b]Л[/b]ітають  чарівниці  білокрилі
[b]І[/b]  в  захваті  від  неповторних  змін,
[b]Д[/b]оносяться  мелодії  грайливі

[b]К[/b]раєчком  доторкаючись  до  вій.
[b]О[/b]сяяні  у  чарівних  стожарах
[b]Х[/b]аризма,  ніби  променів-  сплетінь,
[b]А[/b]  я  завжди  казковості  чекала,
[b]Н[/b]аснаги  додаючи  до  творінь.
[b]О[/b]світлена  доріжка  пробігала,
[b]Г[/b]отуючись  до  сніжної  зими,
[b]О[/b]звученість  сніжинками  вбачала,

[b]Ц[/b]ирконій  додаючи  до  краси.
[b]І[/b]  мов  би    зачарована  навіки
[b]Л[/b]егенько  доторкаючись  до  скронь,
[b]У[/b]  срібнім  візажі  усі  повіки
[b]Н[/b]епрохано  спускались  до  долонь.
[b]К[/b]расі  чарівній,  як  же  не  радіти
[b]У[/b]  казці,  що  захвачує  в  полон?


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902294
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2021
автор: Наталі Косенко - Пурик