А ми живем!

Хоч  убивають  нас,  а  ми  живем
І  плодимось,  і  жито  своє  сієм,
І  землю  нашу  матір’ю  зовем  –
Русь-Україну  –  не  якусь  Росію.
Землі  в  нас  вистачає  на  усіх,
Тож  засіваємо  її  зерном  любові,
Кохаємось  у  неземній  красі
І  тихо  й  щиро  молимося  Богу.
Нам  «брат  вчорашній»  влаштував  погром,
Аби  наш  край  укотре  сплюндрувати,
Аби  на  нас  нажився  знов  «Газпром»,
І  нашу  волю  вкотре  відібрати.
Прошу  я  кари  в  Господа-отця
Отим,  що  ділять  світ  цей  без  кінця,
За  кожну  смерть,  гірку  сльозу  вдовиці,
За  серце  матері,  що  замість  каганця
Горить  і  день,  і  ніч,  адже  не  спиться,
Прошу  я  кари  в  Господа-отця!
12.01.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902271
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2021
автор: Ганна Верес