Навіть в сильний мороз, коли аж гуде завірюха,
Нас може зігріти маленька краплинка тепла.
Я в будь - який час, перед тими зніму капелюха,
Хто всю свою ніжність готовий віддати до тла.
Хто дасть зрозуміти, що ти чогось вартий у світі.
Що має - розділить… підставить надійне плече.
З ким серед зими - відчуття, немов в теплому літі.
Хто й в темряві ночі роздивиться погляд очей.
Повага тому, у коханні з ким серце співає,
У сяєві ночі, шукаючи в небі зірки…
З ким мрієш…і мрієш… а ранок твій роси спиває,
У згадках про долю, полин оминувши гіркий.
І навіть, як сонце твоє уже йде до спочинку,
Купає заграва прожиті, невтомні роки,
У повісті літ допиши ще найкращі сторінки,
З них питимуть мудрість нащадки в прийдешні віки.
Додай ще родзинок в роботі своїй, відпочинку...
Тим, хто дорогий, підсолоджуй у будні життя.
Романтиком будь, і цінуй же закохану жінку,
Бо час, що вчорашній, не матиме вже вороття.
Тож навіть у холод, чи зливу, мороз, хуртовину…
Хай в серце чутливе проникне частинка добра.
І гріє любов, що до скону є вірна й єдина,
І цінна, мов скарб, та достойна поетів пера.
23.01.2021
Л.Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902234
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2021
автор: Любов Таборовець