Ланцюг єднання


На  вулиці  тихо,  сиро  й  самотньо,
Святкових  немає  убрань,  прапорів.
А  люди  ще  сплять  безтурботно,
У  вікнах  не  видно  вогнів.

Київ  спить,  ще  темінь  довкола  долає,
Та  зірка  Аврори  сон  з  кліпів  зніма.
Прокиньтеся  -  свято  вітає.
Єднайте  рука  до  руки  ланцюга!

Вставайте  —  недобра  година,
Сліпила  вам  очі  багато  віків.
І  вірте  людині  людина  -
Це  поєднає  моєї  Вкраїни  синів.

Ненька-Україна,  як  рідна  мати,  
Свято  Єднання  проспать  не  могла.
Людям  тепло  змогла  передати,
Крига  з  душі  відлягла.

Правда  в  Україні  вставала
І  люди  вставали,  й  рука  до  руки  
Тепло,  єдність  силу  давали,
Живим  ланцюгом  єднати  віки.

Їм  в  очі  кидали  незгод  перепуття,
Під  прапором  ідола  з  кашкетом  в  руці.
Ніщо  не  може  здолати  майбутнє,
Де  руки  єдналися,  як  кільце  в  кільці.

Море  людей  зійшлось  на  річницю,
На  вітру  майорять  Синьо-Жовті  Прапори.
Це  символ  життя,  ніби  небо  й  пшениця,
Що  предки  нам  в  руки  із  рук  віддали.

На  віче  зійшлись  на  майдані  Софії,
Співаючи  гімн,  сотні  тисяч  людей.
І  клятву  дали  Україні  
На  єдність,  на  вірність,  за  волю  дітей.

І  клятва  згукнулась  по  світу.
Відбилась  в  серцях  українських  родин.
Вітали  Україну  із  святом  віку,
На  єдність,  на  вірність  і  клялись,  як  один.            
21  січня  1990  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902164
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2021
автор: Сокол