ЧАС ВІДДАВАТИ

Яка  ж  ти  красива,  рідна  земля!
Озера  і  ріки,  степи  і  поля.
Вітають  привітно  волошки  у  житі,
Схиляються  важко  колосся  налиті.

Он  жайвір  у  небі  пісню  виводить,
З  далекого  обрію  сонечко  сходить.
О,  сонечко  ясне,  ти  втоми  не  знаєш,
Ти  всіх  і  повсюди  теплом  зігріваєш.

Травинку,  і  дерево,  і  ведмежатко,
Дорослих  людей,  і  маленьке  дитятко.
Скажи  мені,  друже  –  кого  ти  зігрів,
Чи  бідну  людину  хлібом  зустрів?

Бо  звикли  ми  всі  просити  і  брати  –  
Чи  знайдемо  ж  час,  щоб  віддавати?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902119
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2021
автор: Новікова Любов Андріївна