Здається я тебе люблю не так, як люблять інші
Бо все тобі я віддаю, ти є, я не чекаю більше.
Здається що сама тепер я більше помічаю
Без тебе є життя, та не у радості, а лиш в печалі.
Здається я усе стерплю, тепер я вмію краще
На потребую я жалю, я тебе хочу, інше нащо?
Можливо я тебе люблю за твої такі чисті очі
Напевно гордість заховаю, лише б разом бути щоночі.
Здається я готова на дурні, безглузді вчинки
Чого боятись? Якщо все життя я все стримувала чемно.
Можливо треба все відкинути і просто взяти
І все зробити так, щоб ти хотів мене весь час тримати.
Здається я кохаю вже тебе за твої м'які губи
Їх рідко відчуваю, але тепер боятись вже не буду.
На перший крок тепер спокійно не буду чекати
Лише побачу зацілую, не зможеш слова ти сказати.
Здається це моє кохання до тебе дуже особливе
Такого в мене ще не було, тобі таке ще не робила.
Але я хочу щоб ти час знайшов, щоб це все взяти
Не бійся, я навчилася, як тобі треба, так кохати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901996
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2021
автор: ІраБо