Алфавіт

А  може,  треба  все  почати  знову?  
Блукаючи  у  Всесвіті  ідей,  
Відразу  віднайшла  життя  основу,  
Гартуючися  вчинками  людей.  
Ґвалт  знов  моє  натхнення  підіймає,  
Даремно  тільки  слухаю  себе,  
Емоціями  душу  накриває,  
Єдине  –  совість  не  туди  гребе.
Життя  кружляє  радісне  й  шалене,
Завжди  мене  підбурює  чомусь.  
І  здійснює  щось  зовсім  нездійсненне,  
Й  тоді  від  щастя  плачу,  чи  сміюсь.  
Їжакувата  я  буваю  рідко,  
Коли,  хіба  що,  боляче  вколюсь,  
Либонь,  від  зайвих  слів  буває  гидко  –
Моє  терпіння  тріскається.  Хрусь!
Напевно,  ну  занадто  вже  мрійлива.  
Обійми  –  найвагоміша  з  потреб.  
Питаю  в  себе:  "Сльози  це,  чи  злива?  "
Розтанути  б  в  блакиті  сотні  неб,  
Спитавши  тільки  дозволу  у  Бога...  
Тверда  для  моїх  ніг  оця  земля.    
Уважніше!  Тихіше  якомога!  
Фантазія  зі  мною  розмовля.
Хапаюся  за  неї,  щоб  літати,  
Це  шлях  єдиний  у  щасливий  світ.  
Чогось  простого  треба  побажати:
Шампанського,  і  на  колінцях  кіт.  
Щось  зовсім  незначне,  але  важливе:
Юрбою,  може,  гратися  в  сніжки?  
Я  створюю  життя  своє  щасливе,  
Від  А  до  Я  уплівши  в  ці  рядки.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901960
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2021
автор: Ася Оксамитна