Вихо́дить мі́сяць зно́ву на сторо́жу,
Хто́сь ма́є спогляда́ти на цей світ,
Існу́є в ньо́му все на ро́зсуд Бо́жий,
В житті́ ми всі Йому́ готу́єм звіт.
Проте́ свобо́да ко́жному дає́ться:
То ж ви́брати своє́ завжди́ зумі́й,
По́ки життє́ва чаша твоя́ п"є́ться
Ти дьо́гтю ло́жку і́ншому не влий.
Живи́ по-пра́вді, ма́тимеш наго́ду,
Своє́ підсолоди́ти теж пиття́,
За зло верне́ться зло і в нагоро́ду,
Якщо́ ти ним оскве́рнюєш життя́.
Закономі́рні всі ці постула́ти,
Ново́го не приду́мав ще ніхто,
Отри́мавши, зумі́й і сам відда́ти,
І ста́не зрозу́міло - хто є хто.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901935
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2021
автор: синяк