В пухнастій шубці від зими-кравчині,
На сніжнім вишиванім полотні
Всміхаєшся ти сонячно й дитинно,
Моя матусю – рідна Україно,
Яка красива ти в зимові дні.
Яскрава на тобі зимова хустка,
Коралями – завмерли снігурі –
Мов намистини, обліпили густо.
А сніг рипить морозно-свіжим хрустом:
Ану, таку красуню обігрів!
Рясними будуть хай врожайні ниви –
Бо землероби споконвіку ми.
У дітях будь своїх завжди щаслива,
Виховуй їх в умовах справедливих,
Щоб не вмивався бідний люд слізьми.
Твої поля,, засніжені хатини -
любов душі, Пресвітле Янголя.
Стежки дитинства теплі, швидкоплинні
І слово рідне – поколінь святиня,
Хай буде гідним твій, красуне, шлях…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901877
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2021
автор: Білоозерянська Чайка